Сценарій ватри «Слава Героям»
Розширена тема ватри: «Ні! Герої не вмирають! Вони лиш поруч з нами буть перестають!»
Мета: патріотичне виховання учнів на ідеях козацького лицарства; виховання нових поколінь України у дусі відданості Батьківщині та народу; виховання у школярів глибоких і твердих національно-патріотичних переконань; зберігання пам’яті про героїв рідного краю; виховання поваги до героїчних сторінок минулого, шанобливе ставлення до учасників АТО, віра в щасливе майбутнє України.
Голос за сценою: Батьківщина! Вона як мати, яку не вибирають. Вона дається нам за правом нашого народження. І наш святий обов’язок у разі небезпеки – стати на її захист!
Звучить пісня «Заспіваймо пісню за Україну»
1-а: Згадаймо славетну історію нині
Про славних синів, що жили в Україні:
Відважних, сміливих, їх волю та силу,
Яку ні роки, ні віки не згасили!
2-а: З минулого чую я звуки тривожні
І заклик до маршу: «Козацтво! У путь!»
І як струна, душа правдива кожна
З глибин історії вони ідуть, ідуть!
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть!
Під звуки «Козацького маршу» заходять маршем козаки і виконують танець з елементами бойових мистецтв
Ройовий: Вас вітає рій Р: «Козацька слава!»
Ройовий: Наше гаслоР: За Україну соборну, незалежну, добро і справедливість!
3-й: Козацька доба – то є світла епоха,
Коли українці орлами літали.
Нікого вони не боялись нітрохи,
Від них вороги у бою відступали.
4-й: Козацтво – то світла сторінка у книзі,
Що наші діди написали шаблями.
Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами,
Та світлом Христа засіяла над нами.
5-й:На бій за Вкраїну ішли козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА…
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.
6-й: Здавалось, все скінчилося, минуло
І більше не повториться ніколи.
Та не так вже сталось, як хотілось,
Знову України чути стогін.
Чому ти плачеш, Україно?
Виходить Україна-мати
«Небесна Сотня»…Юнаки, батьки
Їх імена мені ніколи не забути.
Вони ж за мене полягли,
Так як і ті, що захищали Крути.
Щемить у грудях і душа болить
За долю мого рідного народу.
Але у серці іскра ще горить,
І не втрачаю віру у свободу!
1-й: Сонце день починає новий,
По землі крокує весна,
Прибирається в чисті обнови,
2-й: А на сході – війна!
Імпровізація до пісні С.Тарабарової « Хочу жити без війни»
5-й: В тривожний час не просто говорити…
Всі мріємо, що спиниться війна
Там гинуть люди, їм би жити й жити,
Але від пострілів здригається земля.
2-а: Що буде далі? Чи настане завтра
Для тих людей, що зараз у бою?
На них чекають вдома їхні мами.
Благаю, припиніть вже цю війну!
Монолог
Ваші сльози, матусю, зітру свіжим подихом вітру. Ваше серце зігрію цілунком промінчика з неба… Аби ви не ридали, рідненька, не треба. Хоч ніколи до вас не вернуся з важкої дороги… не гукну, як завжди: «Я втомився, матусю!» - з порога. Зачерпніть на зорі із джерельця святої водиці і підлийте калину: оту, що ми з вами садили. Хай червоним вогнем пломеніє вона і іскриться… Ваші сльози, матусю, зітру поцілунком із неба, залюбуюсь весною, як знову цвістиме калина... Я життям заплатив, щоб розквітла моя Україна.
6-й: Легко говорити про мужність, важко бути по-справжньому мужнім.
7-й: Легко закликати піднятися під кулі, важко це зробити.
3-й: Ми завжди повинні пам’ятати про тих, хто виборював незалежність нашої держави і платив за це найвищу ціну – життя!
Їхні імена навічно закарбовані в наших серцях:
4-й: Тимофій Лаврінович Гришан – командир партизанського загону. Загинув смертю хоробрих у бою з німецько-фашистськими загарбниками зо січня 1942 року. Ім’я цього героя носить наш ліцей.
5-й: Священник Микита Йосифович. Під час ІІ світової війни врятував від розстрілу фашистами десятки односельців, допомагав партизанам хлібом, грошима, полотном. За те, що проводив службу в церкві при окупантах, був репресований і загинув в радянському концтаборі. У своєму останньому листі писав: «Батьківщина для мене понад усе…» Реабілітований посмертно.
6-й: Ващук Микола Васильович – один із шести пожежників, які першими ліквідовували вогонь на Чорнобильській АЕС. Герой України, Кавалер ордену Червоного Прапора та відзнаки Президента України хреста «За мужність» (посмертно).
7-й: Петро Іванович Радкевич – рядовий, навідник 30-ї окремої механізованої бригади. 13 серпня 2014 року героїчно загинув у бою за с.Степанівка Донецької області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
1-а: Запалимо вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.
Запалюють вогонь пам’яті за загиблими. Хвилина мовчання
Ройовий: Мужнім, відважним, сильним духом захисникам України слава!
Р: Слава! Слава! Слава!
1-й:Ми вибираємо життя! Ми вибираємо мир!
2-й:Ми хочемо любити, вірити в чесність, творити добро!
3-й: Ми заявляємо на весь білий світ:
Р: Миру – так! Війні – ні!
4-й:Будьмо справжніми патріотами своєї Вітчизни!
5-й:Ніколи не втрачаймо віри і надії в те, що стане краще – в родині, у рідному краї, в Україні!
З’являється дівчинка-Янгол
О, Боже наш, ти нас спаси!
Врятуй нам неньку-Україну
І не зроби з неї руїну.
Ми миру хочемо, добра,
Щоб Україна вільною була.
Всевишній, нам допоможи
І Україну збережи!
1-й: Де б у майбутньому ми не жили:
2-й:в Києві!
3-й: Львові!
4-й: Симферополі!
5-й: Одесі!
6-й: Харкові!
7-й:Житомирі!
8-й: Ми –Р: єдиний народ і Україна у нас – одна на всіх!
Слава Україні!
Р: Героям слава!